Маккан та інші проти Сполученого Королівства
Маккан та інші проти Сполученого Королівства | |
Країна | Велика Британія |
---|---|
Юрисдикція | Велика Британія |
Суд | Європейський суд з прав людини |
Рішення по справі "Маккан та інші проти Сполученого Королівства" — рішення, винесене Великою палатою ЄСПЛ 27 вересня 1995 року, в якому Суд створив стандарт тлумачення ст. 2 Конвенції.[1]
Заявником у цій справі виступили батьки трьох осіб, які були застрелені 1988 р. у Гібралтарі військовослужбовцями спеціальної повітряно-десантної служби, що входить до складу Британської армії.
Розвідка припустила, що група відомих членів Тимчасової ірландської республіканської армії (ІРА) (Деніель Макканн, Шон Севідж і Мейред Фаррелл) планувала вибух у Гібралтарі. Раніше вони вже були пов’язані, а також засуджені за діяльність, пов’язану з вибухівкою та тероризмом.
Під час спостереження команда перетнула кордон з Іспанії та згодом припаркувала автомобіль у людному місці, а самі пішли геть від машини. Розвідка припустила, що автомобіль був оснащений вибухівкою, а підозрювані тримали при собі дистанційний детонатор (за ІРА раніше таке вже спостерігалось).
Команда солдатів бойових груп SAS була відправлена, щоб перехопити та заарештувати їх за звинуваченнями в змові в рамках «Операції Флавій[en]». Команда застрелила підозрюваних, що на той час, як стверджували солдати, було виправданою відповіддю на те, що підозрювані нібито потягнулися до того, що, на думку команди, було детонаторами.
На момент стрілянини у підозрюваних не було ні детонатора, ні вибухівки. Проте було знайдено автомобіль, зареєстрований на одного з підозрюваних, який був оснащений вибуховими пристроями. Виявилося, що підозрювані були на розвідці та припаркували свою машину, щоб зберегти місце для машини з вибухівкою.
На думку Суду, держава порушила право на життя внаслідок того, що контртерористичну операцію не було сплановано належним чином. Порушення статті 2 було встановлено, оскільки застосування сили не було «суворо пропорційним» цілям, які мали бути досягнуті — тобто врятувати життя.
По-перше, суд встановив порушення в тому, що підозрюваних не було затримано на кордоні. По-друге, суд встановив, що влада не врахувала правильність розвідданих (які виявились помилковими), і, по-третє, використання солдатів SAS – бойових груп, навчених стріляти на ураження – також становило процедурний збій у плануванні.
Суд при розгляді справи «Маккан та інші проти Сполученого Королівства» створив стандарт тлумачення ст. 2 Конвенції.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що п. 2 ст. 2 забороняє будь-яке застосування зброї, що може призвести до смерті, якщо тільки таке застосування не є необхідним. При цьому не має значення, чи можна було передбачати такі наслідки.
Основним критерієм застосування сили може бути виключно її «абсолютна необхідність».
1) тлумачення ч. 2 має бути звуженим, оскільки це одна з основоположних статей Конвенції;
2) текст ст. 2, взятої в цілому, свідчить, що п. 2 визначає не ті випадки, за яких хтось може бути навмисно позбавлений життя, а описує ситуації, коли допускається застосування сили, яка може призвести до ненавмисного позбавлення життя;
3) Суд при розгляді конкретної справи має дуже ретельно вивчати випадки позбавлення життя, особливо тоді, коли траплялося застосування сили умисно або органами державної влади;
4) слід ураховувати не лише дії представників держави, які застосували силу, а й низку супутніх обставин, включаючи такі питання, як планування силової операції та контроль за її здійсненням.
Позбавлення життя не буде розглядатися як зроблене на порушення ст. 2 Конвенції, якщо воно є результатом використання сили, що не перевищує абсолютну необхідність. Є необхідність дотримання критерію «доцільності й абсолютної необхідності» в застосуванні зброї.
- ↑ HUDOC - European Court of Human Rights. hudoc.echr.coe.int. Процитовано 22 квітня 2023.